Фернан де Брінон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фернан де Брінон
фр. Marie Fernand de Brinon
 
Народження: 26 серпня 1885(1885-08-26)[1] або 16 серпня 1885(1885-08-16)[2][3]
Лібурн
Смерть: 15 квітня 1947(1947-04-15)[4][1][5] (61 рік)
Аркей
Причина смерті: вогнепальна рана
Країна: Франція
Релігія: католицтво[6]
Шлюб: Lisette de Brinond і Simone Mittred[7]
Нагороди:
офіцер ордена Почесного легіону
Орден Франциски

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Марі-Фернан де Брінон (фр. Marie Fernand de Brinon; 1885—1947) — французький адвокат і журналіст, колаборант, в роки Другої світової війни — член уряду Віші. Розстріляний за вироком суду.

Біографія

[ред. | ред. код]

Марі-Фернан де Брінон народився 26 серпня 1885 року в місті Лібурн у багатій родині. Навчався в університеті на юриста, але вирішив працювати журналістом в Парижі. Після закінчення Першої світової війни Брінон зайняв пронімецькі позиції, виступав за відновлення відносин з німцями. У 1919 році на Паризькій мирній конференції він познайомився з майбутнім міністром закордонних справ гітлерівської Німеччини Йоахімом фон Ріббентропом.

Брінон став досить помітною фігурою в житті Франції 1930-х років. Прем'єр Едуар Даладьє особисто надсилав Брінона на зустріч з Адольфом Гітлером. Результатом цієї зустрічі стало опубліковане в газеті «Матен» інтерв'ю, в якому Гітлер запевняв Брінона в дружньому ставленні Німеччини до Франції, яке заспокоїло французьке суспільство[8].

Брінон добре контактував з представниками правих партій. Після того, як Франція зазнала поразки у червні 1940 року, Брінон виступив за співпрацю з окупантами. У липні 1940 року він на запрошення П'єра Лаваля зайняв посаду представника уряду Віші в окупованому Парижі.

Брінон всіляко підтримував нацистів, завдяки чому зумів врятувати свою дружину-єврейку від концентраційного табору. Брінон став одним з лідерів союзу «Франція-Німеччина»[9], і своєрідним «рупором» нацистів у Західній Європі[10]. У 1943 році він відвідав окуповані території Радянського Союзу. Після звільнення Франції в 1944 році Брінон з дружиною втік до Німеччини, де він став президентом французької Урядової Комісії вішистського уряду у екзилі. 22 квітня 1945 року Брінон був заарештований американцями. І сам колабораціоніст, і його дружина утримувалися у в'язниці Фресна, але дружина через деякий час була виправдана і звільнена.

6 березня 1947 року Верховний суд Франції визнав Фернана де Брінона винним у скоєнні військових злочинів і засудив його до вищої міри покарання — смертної кари через розстріл. 15 квітня 1947 року вирок був приведений у виконання у військовому форті в Монружі[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  2. ↑ https://catalogue.bnf.fr/ark:/12148/cb13608284z
  3. ↑ https://books.google.fr/books?id=Rxq6CwAAQBAJ&q=%2216%20août%201885%22#v=onepage
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. ↑ Munzinger Personen
  6. ↑ https://books.google.es/books?id=RSyTCwAAQBAJ&pg=PT306
  7. ↑ http://www.ego.1939-1945.crhq.cnrs.fr/recherche/detail_aut.php?id_personne=3504
  8. ↑ Рисс К. Тотальный шпионаж. Часть четвёртая. Разгром.
  9. ↑ ДЕЛАРЮ Ж. (1998). ИСТОРИЯ ГЕСТАПО. Архів оригіналу за 22 липня 2012. Процитовано 2011-2-27.
  10. ↑ Александр Верт. Россия в войне 1941—1945.
  11. ↑ William L. Shirer (June 1971). The Collapse of the Third Republic (англ.). № 3rd printing. Pocket Books. с. 374.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Фернан_де_Брінон&oldid=35036173